а в нас в школі дев*ятикласниця повісилась.
Тобто не у приміщенні школи, а дівчинка зі школи.
З нею ніхто не дружив, вона було по справжньому самотньою
В класі усі з неї знущалися, батьки були розведені. Мама ні тато не жили з нею, опікувалась нею бабуся і старший брат. Друзів взагалі ні одної персони, їй взагалі не було шо комусь розказати відкритись.
Але вона, напевне не витримала. Як же ж так їй було там боляче всередині, шоб піти на такий жахливий крок...
Офігіти
В мене ВКонтакті є знакомий, його в класі ніхто не любив, він теж хотів повіситися. Але ми, разом з іншими, переконали його, що життя треба прожити стільки, скільки подарував Бог.
[wave], So Funny, а от так - вона добре вчилася. На відмінно, завжди.
Всі із неї знущалися, хлопці і навіть дівчата.
Але я впевнена, діло не було у самій школі і спілкуванні з однолітками. Справа була, в батьках, мій тато теж переживав розлучення батьків, він сказав шо це нестерпне відчуття.
Може це й безглуздо звучить, але вона напевно довго думала про самогубство, і нарешті САМІ ЗНАЄТЕ ХТО, перевів її на свою сторону.
Я не можу ввійти в її положення. можу уявити яка біль була
всередині її, та навіть уявіть собі хоч на хвилину: ти закохався (лася) у дівчину чи хлопця у тобі вирують ріні емоції, щастя і все таке...але ти не можеш ні з ким про таке поділитись. НІ З КИМ, в буквальному розумінні.(двічата): тобі купили новий одяг або ще щось, ти маєш з ким поділитись, чи навіть похвалитись трішки.
Ви не маєте з ким поділитися щастям чи нещастям. Навіть з мамою, яка заходила до них з бабусею і братом напевно раз в два тижні чи в тиждень.
Ну ж не буде вона про то все казати бабусі чи брату??!
Та навіть як їй було: вона сиділа весь час вдома, навіть на змаганнях із стрільби з лука вона не мала друзів. Ні ко го.
Життя було нічим ненасичене крім злісністю до людей, неврівноваженою психікою і іншим всім негативом.
Але, все таки діло не у суспільстві..Я думаю треба "копати глибше".
Sep, Fabulous, Бог дав Життя, Бог його і забере.
це важливо, це треба пам'ятати.
її ж душа..буде тепер між небом і землею літати. Вона напевно пішла проти долі... Її поховати не зможуть. В старі часи таких як вона ховали коло самого цвинтаря або за ним. Християнська віра не ховає самогубців.
Дев"ятикласник з моєї школи цієї зими також скоїв самогубство.
Викинуся з 9-го поверху.
Був нормальним хлопцем, мав друзів, захоплення, користувався повагою у вчителів та однокласників.
А от вдома терпів справжні муки.
Його батьки розлучились.
Батько переїхав в районний центр. Купив гарний будинок, заснував бізнес, що давай непогані прибутки.
Ну, як кажуть, влаштував життя.
А мама з бабусею жахливо заздрили йому, і от виміщали всю свою злість на Славі.
Завжди докоряли йому, безпідставно карали за найменші повинності.
І от він одного разу вирішив те, чого ніхто від нього не очікував.
В 3 години ночі передзвонив найкращим друзям і попрощався.
Його, певна річ, ніхто не став слухати.
Звісно, 3 години ночі, самй сон. Які там розмови? Які прощання?
Звідти вистрибнути було не просто, потрібно було докласти певних зусиль, кудись перелазити.
Це жахливо...
В нас в школі стояло його фото.
Завуч на хорі присвятила йому пісню.
Всі вшановували його хвилиною мовчання...
Ось така доля.
В мене ВК є відео присвячене йому.
Робила його близька подруга.
Фото з їх прогулянки. Такі щасливі, кумедні...
Якщо комусь цікаво - можете подивитись.
__________________
Подарите мне новую душу,
Тело можно оставить то же.
Я однажды себя разрушу,
Только вас я разрушу тоже.